Віза L-1 також передбачає можливість ведення бізнесу в Сполучених Штатах. Згідно з американським законодавством, віза типу L розглядається як інструмент для переміщення виконавчих директорів і менеджерів іноземних компаній в офіси, розташовані в США. Також віза L-1 видається іноземним громадянам, які працюють в американських компаніях за кордоном, для залучення їх до головних офісів, розташованих у США. Якщо для отримання візи EB-5 не потрібно надавати детальну інформацію про кваліфікацію інвестора і досвід роботи менеджером, то з візою типу L все інакше. Індивідуальна петиція має бути підкріплена цілою низкою документів. До них належать не тільки банківські виписки та фінансова документація, а й рекламні матеріали, посадові інструкції, візитні картки співробітників тощо.

Ті, хто інвестував у розвиток і управління бізнесом у США, можуть подати заявку на отримання візи E-2. Важлива умова: інвестор повинен володіти 50% акцій американської компанії.

Візи L-1 і E-2 не є імміграційними візами. Щоб отримати статус постійного жителя США, власникам віз L-1 і E-2 необхідно перейти на іншу категорію віз - найчастіше це віза EB-5.

Об'єктом інвестиції, як правило, є частка в компанії. Частки компанії діляться між усіма інвесторами проєкту.

Служба громадянства та імміграції США однозначно вказує, що інвестиція, згідно із законом, має бути ризиковою. Тому квартира або будинок не може бути об'єктом інвестиції за програмою EB-5.

Так само, як і у випадку з нерухомістю, — це суперечить закону, оскільки інвестиція має бути ризиковою.

Немає жодного зв'язку між тим, де ви будете жити і куди інвестувати. Так, проєкт може перебувати в Нью-Йорку, а ви можете жити у Флориді. Під час участі в програмі EB-5 звертати увагу варто саме на критерії щодо вибору центру і проєкту, а не на його локацію.

Програма EB-5 передбачає переказ грошей на ескроу-рахунок регіонального центру. Об'єктом інвестиції є частка компанії.

Так, третя особа може виступити спонсором, і це не обов'язково має бути родич.

Так, це можливо. Ви можете взяти позику у своїй компанії або в банку, або в третіх осіб.

Ні, за програмою EB-5 ви можете зробити кілька траншів.

Програма EB-5 передбачає тільки ризикові інвестиції, а значить регіональний центр не може гарантувати це безпосередньо. Але при виборі правильного центру ризик втратити гроші практично нульовий. Вибір регіонального центру — це найважливіше завдання при отриманні візи ЕВ-5.

За програмою EB-5 центр бере гроші в інвестора під 0,5% і дає девелоперу під 6%, відповідно заробляє на різниці.

Структура фінансування буває різною. Так, наприклад, є проєкти, де всі 100% коштів залучаються коштом інвесторів за програмою ЕВ-5, які в цьому разі ризики — ви розумієте самі. Такі центри можуть пропонувати прибутковість 3-5 відсотків і вище. У деяких випадках девелопер фінансує 70% коштом своїх коштів і 30% коштом грошей ЕВ-5 і так далі. Нам подобається варіант фінансування, коли у схемі бере участь банк: 20% забезпечує девелопер, 50% — банк і 30% — регіональний центр коштом грошей ЄВ-5.

1. Перед тим як дати позику девелоперу банк ретельно перевіряє дозвільну документацію забудовника, оцінює проєкт, залучає сторонні компанії для аудиту.

2. Регіональний центр також перевіряє проєкт зі свого боку, зокрема на предмет вимог міграційного закону. Зокрема, це стосується дотримання норм щодо наявності 10-ти робочих місць на кожного інвестора, а також знаходження проєкту в зоні цільової зайнятості.

Як правило, спочатку девелопер інвестує свої кошти, тільки після цього, і згідно з планом будівництва, вносить гроші банк, і тільки потім залучаються гроші регіонального центру, тобто інвесторів.

Спочатку банк повертає свої кошти. Після цього відбувається повернення коштів інвесторам ЕВ-5. І тільки після цього девелопер отримує свої гроші. Таким чином, девелопер більше за всіх зацікавлений у тому, щоб реалізувати проєкт у строк, він і більше за всіх несе ризики, тому що перший інвестує свої кошти, а виходить із проєкту навпаки останнім.

За три роки ми проаналізували понад 700 регіональних центрів програми EB-5 і виділили для себе 7 головних критеріїв:

— Як давно існує регіональний центр;

— Скільки успішно реалізованих проєктів;

— Чи є нереалізовані проєкти в минулому;

- Який термін повернення грошей інвесторам за попередніми проєктами;

- Яка кількість схвалень саме на постійну грін-карту;

- Чи є судові спори та інші репутаційні ризики;

- Хто є забудовником, досвід реалізації проєктів цим забудовником;

- Яка структура фінансування проєктів;

- Наскільки оперативно центр відповідає на запити клієнтів.

Програма EB-5 передбачає такі терміни отримання грін карти:

Підготовка та подання кейса — від 2 тижнів до 2 місяців.

Розгляд петиції — до 2 років.

Отримання першої тимчасової грін-карти — через 2,5-3 роки.

Отримання постійної 10-річної грін-карти — через 4-5 років.

Повернення інвестиції ($500 000) — через 4-6 років.

Подача документів на громадянство США — через 7,5-8 років.