Розлади харчової поведінки, невпевненість у собі, тривожність — все це може бути наслідками безвідповідального використання ґаджетів у дитини. Чому діти такі вразливі до впливу інтернету і як ми можемо їм допомогти?
Шаталова Анна, ліцензований фахівець із корекції дислексії, дискалькулії, СДУГ, член асоціації DDAI, нейропсихолог, фахівець із корекції РАС.
Один із найпопулярніших запитів від батьків сьогодні — це робота з порушеннями в емоційно-вольовій сфері у дітей. Дитина не володіє собою, її керують емоції. Їй складно взаємодіяти та дружити з однолітками, її охоплюють страхи, і вона проявляє агресію.
Інша проблема — гонитва за ідеалами з соцмереж, особливо серед підлітків. Це призводить до зниження самооцінки та розладів харчової поведінки. Дитина опиняється в соціальній ізоляції та може стати жертвою онлайн-цькування. Ще одна актуальна «біль» — неможливість контролювати, з яким контентом стикаються діти. Навіть школярі молодших класів зараз цікавляться порносайтами, хоча раніше такий інтерес виникав у 13 років. Діти, у гонитві за визнанням, надсилають одне одному оголені фото і потрапляють у неприємні ситуації, про які бояться розповісти батькам.
Що об’єднує всі ці проблеми? Ґаджети. Наше життя неможливе без технологій, і вони дійсно роблять його зручнішим, але діти дуже швидко стають залежними від розважального контенту й стикаються в інтернеті з інформацією, до якої ще не готові. Як залежність від смартфона заважає розвитку дитини і які ще небезпеки приховує цифровий простір? І головне — що робити батькам?
Дофамінова голка
Чому у дітей формується залежність від ґаджетів?
Головний мозок постійно шукає приємне, будь то смачна їжа або час, проведений у грі. І намагається уникати неприємного — роботи, навчання, дієтичної їжі. Це тому, що мозок економить свій ресурс, оскільки є найбільш «ненажерливим» органом нашого організму (наш мозок «спалює» 15-20% калорій, які ми споживаємо).
Навчання — це найбільш енерговитратний процес. Основне в ньому — довільна увага, коли необхідно зрозуміти умови задачі й почати шукати шляхи її вирішення. Цей процес забирає в дитини багато сил, навіть якщо програма частково складається з ігрових елементів. Чим старшою стає дитина, тим більше інформації її мозку потрібно обробити протягом навчального дня.
Несуттєві відео, ігри та стрічки соцмереж не вимагають концентрації довільної уваги. Такий контент можна споживати, не запускаючи процес обробки мозком. Не потрібно ні збирати й аналізувати інформацію, ні шукати рішення. А головне — це дуже простий спосіб отримати дофамін.
Дофамін — це хімічна речовина в мозку, яку часто називають «гормоном задоволення». Він відіграє ключову роль у нашому почутті задоволення та мотивації. Є кілька причин, через які ґаджети стимулюють особливо сильний викид дофаміну:
▶︎ Непередбачувана винагорода: лайки, виграші та нагороди в іграх — дуже потужна стимуляція.
▶︎ Соціальна взаємодія: коментарі й повідомлення в соцмережах дають відчуття схвалення та належності.
▶︎ Новизна і різноманітність контенту: мозок цікавий, швидка інформація реалізує цю потребу.
▶︎ Моментальне задоволення: швидкий контент може миттєво задовольнити цікавість.
▶︎ Позитивні асоціації: мозок швидко запам’ятовує, як йому було добре, і в передчутті знову виділяє дофамін.
Під час використання ґаджетів у розважальному форматі, мозок не працює, а просто отримує дофамін. Не треба витрачати енергію, розв’язувати складні задачі, дізнаватися нове — дофамін у твоїй кишені. У будь-який час. Мозок починає прагнути до цих легкодоступних доз і з часом формує залежність.
Як залежність від ґаджетів шкодить розвитку?
Цифрове середовище еволюційно не підходить для розвитку дитини. Якщо пояснювати простими словами, дві третини нашого мозку працюють над рухами і лише одна третина — над думками та емоціями. Саме тому в русі швидше вирішуються завдання, вигадуються нові підходи. Дофамін теж виділяється під час руху.
Розвиток відбувається завдяки постійному фізичному контакту з матеріальними об’єктами. Ви, напевно, багато разів чули про дрібну й велику моторику — це про рух! Дитині потрібно кудись залазити, падати, вдарятися об предмети меблів, крутити педалі на велосипеді. Це багатий кінестетичний і тактильний досвід, який створює в її мозку відчуття простору й об’єму. Чим більше такого досвіду — тим краще, адже саме через нього тренуються зони тім'яної кори, де сходиться інформація від зорової кори, а також глибока і поверхнева чутливість від усіх частин тіла. Результат об’єднання цієї інформації — відчуття простору, об’єму, співвідношень. У ранньому дитинстві це сприяє координації, фізичному розвитку; у шкільному віці — абстрактно-просторовому мисленню: алгебра, геометрія, фізика. Іншими словами, елементарний життєвий досвід — його обсяг і різноманітність — визначає всі наші подальші здібності.
Коли дитина дивиться в екран, її мозок не розвивається, оскільки працює лише зоровий аналізатор, а інші ділянки мозку «відпочивають». І якщо дитина проводить багато часу в ґаджетах, то не задіяні нейронні ансамблі поступово згасають.
Психіатр Гарі Смолл, дослідник ранньої деменції та Альцгеймера, автор книг про пам'ять і когнітивне здоров'я, у своєму дослідженні показав, що у дітей, які надмірно захоплюються відеоіграми, відбувається зменшення нейронних шляхів у лобовій корі. Саме ці нейронні шляхи відповідають за вольові процеси, за допомогою яких дитина вчиться, будує плани й контролює себе.
Можливо, у когось виникне питання: як бути з освітнім і пізнавальним контентом? Він також належить до екранного часу, який потрібно контролювати, чи він умовно безпечний? Важливо розуміти, що освітній контент не має обмежуватися переглядом відео. Без обговорення, супроводжувальної бесіди, проєктної роботи на задану тему й інших додаткових методів обробки інформації, побачене не затримається надовго в пам’яті. Що не використовується — втрачається. Проте загалом освітній контент дійсно може бути корисним і не належить до розважального екранного часу. Ґаджети самі по собі не є злом, а є дуже зручним інструментом при правильному використанні. Існує велика різниця між навчанням, пошуком інформації, вирішенням практичних задач і переглядом вірусних “тіктоків”.
Небезпека в Інтернеті: від тривожності до насильства
Особливу увагу слід звернути на те, який контент дитина споживає в інтернеті. Окрім безпосереднього впливу на мозок дитини — формування дофамінової залежності й порушень нейронних зв'язків — інформація, отримана онлайн, може стати джерелом проблем. Розглянемо найпоширеніші варіанти й наслідки.
Підвищена тривожність
Підвищена тривожність є результатом надмірного екранного часу не лише у дітей, але й у дорослих. Особливо це стосується соціальних мереж. Ймовірно, ви помічали у себе такий ефект до вечора.
У нашому мозку є особлива група нейронів — дзеркальна нейронна система, що відповідає за розуміння чужих емоцій і намірів, здатна конструювати образ чужого світу у своїй голові та передбачати чужі дії. Під час спілкування в соціальних мережах дзеркальна нейронна система може лише здогадуватися про наміри іншої людини. Мозок не може пояснити чужі мотиви й передбачити подальші дії, оскільки ми не бачимо очей, міміки й інших невербальних сигналів співрозмовника. У результаті виникає тривога.
Інша причина підвищеної тривожності — “передозування” інформацією, що призводить до виснаження нервової системи. Вона просто втомлюється споживати.
Уявіть, що ви переїли під час обіду, і відчуваєте неприємні відчуття в шлунку. Тривога — це такий самий фізіологічний сигнал організму про те, що він не справляється.
Недосяжні ідеали
У процесі розвитку дитина пробує різні образи, як поведінкові, так і зовнішні: змінює зачіску, захоплення, стиль. Дитина зчитує реакцію референтної групи (друзів і однокласників) за допомогою тих самих дзеркальних нейронів і формує свій образ, щоб бути в гармонії з собою і тією ж референтною групою. Це екологічний шлях розвитку, в якому переважає дружба в реальному житті.
Якщо ж уявлення дитини про те, що подобається іншим, формується у віртуальному світі, поняття гармонії замінюється недосяжними образами. Причому зрозуміти, що картинка, яку показують у соціальних мережах, нереалістична, часто не можуть навіть дорослі. Можливо, і ви помічали у себе відчуття неповноцінності після десятка сторіз в інстаграмі, де завжди чудово виглядаючі люди все встигають і успішні у всьому: вони ведуть свій бізнес, чудові батьки й щодня займаються спортом. Звісно, це лише картинка, яку вони транслюють оточуючим. Але якщо навіть дорослим може бракувати критичного мислення, щоб це зрозуміти, то що вже казати про дітей?
Діти частіше за все порівнюють себе з іншими зовні. Нереалістичні приклади інфлюенсерів із соціальних мереж можуть стати причиною комплексів щодо власної зовнішності, низької самооцінки й проблем харчової поведінки. Особливо якщо дитина не отримує бажаної реакції на власний контент. Діти мають потребу в схваленні однолітків і дофаміні. Лайки в інстаграмі — швидкий спосіб отримати і те, і інше, а їх відсутність — ще одна причина для переживань на тему того, що “зі мною щось не так”. Проблеми із самооцінкою і харчовою поведінкою — дуже серйозні й часто потребують професійної допомоги для вирішення, а також можуть призвести до соціальної ізоляції дитини.
Кібербулінг (цифрова форма агресії)
За даними дослідження американського Cyberbullying Research Center за 2023 рік, рекордні 54,6% опитаних у США школярів повідомили, що стикалися з образами або переслідуваннями онлайн. Починаючи з 2019 року, кількість жертв кібербулінгу серед американських школярів зростає приблизно на 5% щороку. Найчастіше з харрасментом онлайн стикаються користувачі YouTube, Snapchat, TikTok і Facebook. У країнах Європи кібербулінг поки що не є такою великою проблемою й сам по собі створює мало нових жертв, виступаючи скоріше новим інструментом завдання шкоди.
Булінг в інтернеті, як і в реальному житті, травмує дитину і призводить до труднощів із самооцінкою і поведінкою. У кібербулінгу є кілька особливостей, які ставлять його жертв у особливо вразливе становище: великий охоплення аудиторії, підвищений рівень жорстокості через анонімність і труднощі з контролем і втручанням.
Найефективніший спосіб протистояти кібербулінгу — підтримка близьких. Дуже важливо мати довірливі стосунки з дитиною, щоб вона була готова розповісти вам про ситуацію, навіть якщо їй дуже незручно й соромно. Дитина має не просто відчувати, а знати, що б не сталося, ви завжди “на її боці”.
Без підтримки близьких збільшується ризик самоушкоджень та суїциду. На жаль, суїцид залишається другою за поширеністю причиною смерті у молодих людей віком від 10-24 років. Тому якщо ваша дитина зіткнулася з булінгом онлайн або в реальному житті, перше, що ви повинні зробити, — дати йому повне прийняття. Друге – запропонувати зустрітися з психологом.
Порнографія та насильство
Якщо кілька років тому порносайтами цікавилися діти віком від 13 років, зараз поріг знизився до 8 років. У США 42% дітей віком від 10 до 17 років повідомили, що бачили матеріали порнографічного змісту в інтернеті. За даними різних досліджень, від 19% до 37% підлітків шукали такий контент цілеспрямовано, тоді як від 35% до 66% зіткнулися з ним випадково. Це нескладно, адже до 30% всього контенту у світовій мережі пов'язано із порнографією. Третина всіх інтернет-користувачів, включаючи дорослих, хоча б одного разу ненавмисно ставали споживачами такого контенту — через рекламу, фішингові імейли та іншими способами. Що стосується свідомо споживання порнографічного контенту, найпопулярніші сайти з подібними матеріалами з відривом перемагають за кількістю переглядів відео сервіси як Amazon і Netflix, а також TikTok і Zoom. По суті, сьогодні порнографія стала одним із джерел сексуального виховання дітей.
До 45% відео на найпопулярніших порноресурсах містить сцени насильства. У 97% випадків це насильство спрямоване на жінок. Аналіз 50 найпопулярніших порнографічних відеороликів кілька років тому також виявив, що понад 88% сцен у них це сцени, пов'язані з фізичним насильством.
Таке джерело сексуального виховання формує невірні установки у поданні підлітків про секс, спотворює сприйняття сексу та близькості, і навіть формує схильність до збудження від жорстокішого і збоченого сексу.
Внаслідок такої широкої доступності порнографічного контенту помолодшав і секстинг. Сьогодні діти відправляють одне одному оголені фотографії із 10-11 років. У гонитві за визнанням та легким дофаміном діти трапляються у пастки. Адже адресат фото може поділитися ним із однокласниками або викласти онлайн, що зробить дитину об'єктів глузувань та цькування. Крім того, по той бік екрану може виявитися зовсім не його ровесник, а доросла людина.
Як ми можемо мінімізувати ризики?
Зіткнення з тим, до чого дитина не готова, має руйнівні наслідки для її психіки. З будь-якою інформацією необхідно працювати, але іноді інформація, отримана в інтернеті, буває зайвою, її неможливо перетравити. Якщо у вас з дитиною довірчі стосунки, обговорюйте, що вона бачить онлайн та що може побачити. Не бійтеся розмов про порнографію: краще дитина дізнається про можливість натрапити на такий контент у Мережі і як на неї реагувати від вас, ніж зустрінеться з нею непідготовленою. Довірчі стосунки, як уже згадувалося вище, важливі і для того, щоб дитина прийшла до вас за допомогою, якщо зіткнеться з онлайн-буллінгом або потрапить в іншу неприємну ситуацію (наприклад, її вмовлятимуть надіслати оголене фото). У таких ситуаціях важливо проявити максимум розуміння та прийняття та не звинувачувати дитину.
Що допоможе вберегти дитину від залежності від гаджетів і небезпечного контенту в інтернеті?
Дорослі, які показують цінність і радість від дружби, закладають основу соціальних навичок дитини з народження.
↪︎ Зменшення розважального екранного часу для всієї сім’ї
Регулювання часу, проведеного з гаджетами, допомагає запобігти виснаженню нервової системи та покращує загальний психічний і фізичний стан дитини. Домовтеся, скільки часу на день дитина може витрачати на розважальний контент.
↪︎ Прийняття і підтримка дорослих
Дорослі, які створюють вдома атмосферу підтримки та безпеки, допомагають дітям почуватися захищеними й упевненими, що знижує потребу шукати втіху й підтримку в інтернеті.
↪︎ Сімейне проведення часу
Спільні поїздки, настільні ігри, обговорення й інші види активності зміцнюють сімейні зв’язки та зменшують потребу в гаджетах для розваг і спілкування.
↪︎ Розвиваючі заняття
Спробуйте знайти творчі або спортивні хобі, які підійдуть вашій дитині. Такі заняття розвиватимуть її інтереси й здібності, відволікаючи від надмірного використання гаджетів.
↪︎ Розмови про безпеку в інтернеті
Регулярно говоріть із дітьми про правила безпечної поведінки в інтернеті та пояснюйте потенційні загрози. Це допоможе дітям бути обережнішими та більш обізнаними про ризики.
↪︎ Контроль і обмеження доступу
Використання програм батьківського контролю та налаштування фільтрів контенту допомагають захистити дітей від небажаної інформації.
↪︎ Особистий приклад дорослих
Дорослі, які демонструють здорове й усвідомлене використання гаджетів на власному прикладі, допомагають формувати в дітей правильні цифрові звички. Важко вимагати від дитини менше часу проводити зі смартфоном, якщо ви самі не випускаєте його з рук.
↪︎ Заохочення активного відпочинку
Прогулянки на свіжому повітрі, сімейні заняття спортом і ігри на вулиці сприяють розвитку тім'яної кори дитини та її емоційному благополуччю.
Пам’ятайте: ми не можемо і не повинні ізолювати дитину від гаджетів і цифрового середовища. Наш прямий обов'язок — навчити її використовувати ці технології функціонально.
